Відбувся мітинг- реквієм «Скорботи й пам’яті свіча» до Дня пам’яті жертв голодоморів 1932-33 років в Україні
«Згадайте нас – бо ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно»
Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Пам’ять людей про голодомор тривалий час каралась смертю. Важко було мовчати, але мовчали. Людську пам’ять було взято під конвой. На роки, на десятиліття… Страшне приневолене мовчання… Довго чекали, але дочекались коли ожила, проснулась людська пам’ять.
27 листопада біля пам’ятного знаку на честь 2000-ліття Різдва Христового відбувся мітинг- реквієм «Скорботи й пам’яті свіча» до Дня пам’яті жертв голодоморів 1932-33 років в Україні – геноциду українського народу за участі керівництва громади, духовенства та жителів селища.
Селищний голова Віталій Бірук закликав усіх присутніх запалити сьогодні свічу пам’яті, яка символізує біль і жаль за невинно закатованими нашими співвітчизниками в 1932-1933 роках. Голодомор – це не історична минувшина, а глибока демографічна і духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам'ять його очевидців.
Учасники заходу вшанували пам’ять мільйонів невинних жертв Голодомору хвилиною мовчання та поклали до пам’ятного знаку лампадки, тематичні квіткові композиції та колоски. Поминальну панахиду за упокій душ усіх заморених голодом провів благочинний Ратнівської округи отець Анатолій.
Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
