Безкоштовне харчування для дітей учасників бойових дій: за і проти
Нотатки із зустрічі в Ратнівській селищній раді
Минулого четверга кабінет Ратнівського селищного голови Віталія Бірука був ущерть заповнений чоловіками різного віку, більша частина з яких прийшла у військовій формі, хоч і не всі із знаками розрізнення. Це голова запросив до себе учасників бойових дій АТО/ООС із територіальної громади, і розмова, що затягнулася майже на дві години, часом проходила на підвищених тонах. Але вона не стосувалася ситуації на кордоні чи, боронь Боже, питань мобілізації.
Приводом для зібрання послужило колективне звернення атовців за підписами 75 чоловік. Воно ж, своєю чергою, було викликане рішенням сесії селищної ради, яка відбулася у грудні, встановити з січня цього року для учасників бойових дій оплату за харчування їхніх дітей у школах та дитячих садках в розмірі 50 відсотків від вартості. Звернення деяких депутатів у соцмережах провести з цього приводу позачергову сесію не набрало необхідної кількості голосів, тож атовці звернулися з таким проханням до селищного голови самі. Вони просили винести це питання на розгляд сесії повторно і віднайти необхідні кошти для повної компенсації вартості харчування дітей учасників бойових дій, як це зробили в інших громадах Ратнівщини.
Віталій Бірук розпочав розмову з пояснення, чому в Ратному не так, як у сусідів. Незважаючи на те, що Ратнівська громада найбільша, їй у спадок від колишнього району дісталися і всі колишні районні заклади соціальної сфери, які вона тепер мусить утримувати сама, тому що сусіди не допомагають, хоч самі таких не мають. Це, зокрема, центральна районна лікарня, дитячо-юнацька спортивна школа, музична школа, колишній районний будинок культури, центр дитячої та юнацької творчості, міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Їх утримання обходиться недешево – до 15 мільйонів гривень на рік. А там теж навчаються, займаються спортом і діти учасників АТО. То невже хтось погодиться, що потрібно закрити спортивну чи музичну школу, аби на них зекономити кошти?!
Вартість харчування зросла в основному через запровадження нового меню, тому що мусили витримувати в ньому вимоги нормативних документів. Суттєво подорожчали з нового року й енергоносії. Якщо торік на них витратили близько трьох мільйонів гривень, то в цьому заклали вже шість. По селах тепер працюють бригади, які заготовляють дрова для шкіл, тому що лісгосп продає їх для бюджетних установ вже аж по 1200 гривень за куб.
Існують й інші питання життєдіяльності закладів громади. Зокрема, це тепломодернізація тих же шкіл і дитячих садків. Адже, наприклад, в одному з корпусів Ратнівської школи №1, де навчаються учні молодших класів, температура в приміщенні становить заледве 13 градусів. І якщо діти поїдять безкоштовно, а потім прийдуть в холодний клас, застудяться і захворіють, хто в цьому буде винен? А утеплювати потрібно одинадцять із тринадцяти закладів освіти громади, адже це означатиме й економію коштів у майбутньому.
До того ж сталася надзвичайна ситуація в Проході, де вибухнула шкільна котельня. Добре, що ніхто при цьому не постраждав, однак на її відновлення доведеться витратити понад три мільйони гривень, яких ніхто не дасть. Адже це не працює ціла школа, тому гроші на ремонт потрібно виділити негайно. Ще одні непередбачувані витрати виникли у зв’язку з напругою на кордоні. Бо хоч це питання безпосередньо держави, але й селищна рада не залишилася осторонь – виділила чотириста тисяч гривень.
Тож коли у грудні минулого року сесія приймала бюджет на 2022 рік, депутати спочатку детально обговорювали всі питання в комісіях і лише потому визначилися з пріоритетами.
Також Віталій Бірук додав, що в громаді сьогодні фактично не працює громадська організація учасників АТО (голова колишньої районної спілки Віталій Тарасюк проживає в Самарах-Оріхових), і у разі необхідності немає з ким порадитися. Тому варто було б створити свою окрему організацію.
Опонентом селищного голови виступив один з ініціаторів колективного звернення Сергій Матвійчук – учасник АТО і ООС. Говорив він досить різко
– Проблема виникла через рішення сесії, коли за пропозицію безплатно харчувати дітей учасників бойових дій проголосували тільки десять депутатів, – сказав він. – Це нам болить. Адже ми ті люди, які в чотирнадцятому – п’ятнадцятому роках нікуди не тікали, не ховалися, а пішли захищати свою державу і всіх вас, виконали свій військовий обов’язок. І нас обурює, коли ті, хто жодного дня не був там, на Сході, починають нас оцінювати, ділити, в чомусь звинувачувати. Ми такі, які ми є, і самі розберемося, хто чого вартий. Але кожен, хто йшов туди, розумів, що може там залишитися назавжди. І завтра, якщо виникне загроза державі, до нас знову прийдуть з повістками, бо ми стоїмо в резерві першої черги. Ми ні перед ким не будемо ставати на коліна, але в нас виходить так, що шанують тільки загиблих. А ми теж громадяни України і жителі цієї громади, платимо тут податки. А вся ця розмова про розподіл фінансів – маніпуляція цифрами. Ви визначили пріоритети, які для вас зручні в політичному плані. Ми ж у своєму зверненні просимо, щоб винесли питання харчування на розгляд позачергової сесії повторно, щоб ми побачили, хто як проголосує, щоб тим самим дали відповідь кожному з нас. А що стосується громадської організації атовців, то вона в нас є, тільки голова зараз перебуває на реабілітації в госпіталі.
У відповідь Віталій Бірук заперечив, що він не маніпулює цифрами, а показує реальну картину, і знову повторив, що це питання попередньо детально вивчалося і обговорювалося в усіх постійних комісіях, а на сесії депутати проголосували так, як проголосували. Він особисто не проти, щоб 100-відсотково харчувати дітей учасників бойових дій безплатно, але повинен думати – тому що несе за це відповідальність, – як забезпечити життєдіяльність усіх закладів соціальної сфери громади та інтереси усіх груп населення. І коли хтось виносить на сесію в залі з голосу таку пропозицію, то має одночасно й запропонувати, звідки взяти ці кошти, де урізати фінансування, бо інакше це чистої води політика і популізм. Адже при тому, що видатки і ціни з нового року значно зросли, нових джерел доходів не появилося.
До розмови долучилася начальник фінансового відділу селищної ради Людмила Ковч. При такому підході держави утримати всі ці заклади просто неможливо, сказала вона. Децентралізацію провели і все переклали на плечі громад, а ніякого фінансового ресурсу не додали. Базова дотація не зросла, податки – теж, а на розвиток освіти і охорони здоров’я в цьому році держава не дала жодної копійки. Селищна рада затверджує тільки місцеві податки, а їх приймають ще в липні на наступний рік. Можна, звичайно, збільшити навантаження на наших місцевих підприємців, але це означає в нинішніх умовах завалити малий бізнес. Якщо вони сьогодні платять до бюджету одинадцять мільйонів гривень, то після підвищення податків може залишитися всього п’ять (тому що або закриються, або підуть у тінь). Що ж до пільговиків, то ці категорії в нас визначає держава, причому вони «розкидані» по різних законах, і значну частину з гарантованих державою пільг знову ж мають забезпечувати місцеві громади. А Ратнівська селищна рада також є дотаційною.
Сергій Матвійчук заперечив, що не треба перекладати відповідальність на державу, бо ми теж держава, і задав запитання, для чого їх зібрали – щоб створити спілку? Але вона є. Його підтримував і командир військової частини Пшенічний, після чого вони з частиною учасників розмови залишили кабінет (у військовослужбовців мали розпочатися навчання).
Для решти Віталій Бірук ще раз підкреслив, що селищна рада у межах тих коштів, які є, робить усе можливе, аби забезпечити функціонування закладів усіх сфер, але не за рахунок інших, подобається це комусь чи ні. В даний час працює робоча група, яка вивчає можливість забезпечити безплатним харчуванням у першу чергу дітей тих військовослужбовців, які несуть службу безпосередньо на Сході. І дане питання обов’язково буде винесене на розгляд наступної чергової сесії, яка відбудеться на початку лютого.
На закінчення розмови військовий комісар Василь Шинкарук (називаю його колишню посаду для зручності. – Д. М.) запропонував створити все ж таки спілку учасників АТО Ратнівської громади, тому що в інших громадах Ратнівщини є свої, і централізованого керівництва фактично не існує, через що буває досить складно вирішувати якісь організаційні питання.
Людмила Ковч додала, що в бюджеті на цей рік закладено 500 тисяч гривень на допомоги громадянам, і учасники бойових дій так само можуть звертатися в разі необхідності.
Ось така відбулася розмова, яка, безсумнівно, ще матиме продовження.
Дмитро МОРОЗ
ПП РВК "Ратнівщина"
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
