ВІД ТОГО ДНЯ, КОЛИ ТЕБЕ НЕ СТАЛО тобі навіки, наш Герою, двадцять два...
...О, нелюде, що зруйнував мій світ,
Слізьми і кров’ю сповнив Україну,
У Бога я прошу твого загину
За сльози матерів і плач сиріт.
Кажуть, коли народжується дитина, то на небі з'являється її зірка, яка протягом життя яскраво світиться і згасає лиш тоді, як людина помирає...
Його, Захисника рідного дому, святої землі та усієї неньки України, 22-річного юнака Олександра ПАНІНА вбила безжальна рука ворога, через що зоря життя Олександра погасла, коли б мала світити найяскравіше. Це складно сприйняти, в це тяжко повірити, про це непросто писати.
Материнський біль немає меж, слова теж втрачають сенс та просто губляться в потоці сліз і туги. Й саме небо плаче, що прийняло в обійми молодого воїна-захисника.
Життєва стежина Олександа Паніна обірвалась, але впевнені, він став Ангелом-охоронцем для родини, для нас, для України.
Сьогодні громада попрощалася зі своїм Героєм - молімося сьогодні за синів, які не повернулися із бою.
Душею помолімося...
Без слів...
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
