Сказ: чим небезпечне захворювання та як уберегтися
Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. Воно характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким ушкодженням центральної нервової системи.
Вірус сказу вражає центральну нервову систему. Якщо людина не отримує відповідної медичної допомоги після потенційного інфікування сказом, вірус може викликати захворювання головного мозку, що врешті-решт призведе до смерті. Летальність від сказу для людей майже 100%. Сказу можна запобігти, вакцинуючи свійських тварин, тримаючись подалі від диких тварин і звертаючись по медичну допомогу після потенційного зараження до появи симптомів.
За оцінками, сказ стає причиною 59 000 смертей людей щорічно у понад 150 країнах, причому 95% випадків припадає на Африку та Азію. Через заниження даних та невизначених оцінок ця цифра, ймовірно, може бути вищою. Тягар хвороб непропорційно лягає на сільське населення, причому приблизно половина випадків припадає на дітей віком до 15 років.
Як передається сказ?
Людина може інфікуватися від хворої на сказ тварини через:
- укус;
- подряпину та мікроушкодження шкіри;
- потрапляння зараженої слини на слизові оболонки або пошкоджену шкіру.
Як повідомляють фахівці CDC, люди зазвичай інфікуються сказом через укус хворої тварини. Рідше люди інфікуються після контакту без укусу, який може включати подряпини, садна або відкриті рани, що зазнають впливу слини або іншого потенційно інфікованого матеріалу хворої тварини. Інші типи контактів, такі як ласки хворої на сказ тварини або контакт із кров'ю, сечею чи фекаліям цієї тварини, не пов'язані з ризиком зараження та не вважаються небезпечними.
Тож якщо вас укусила або лизнула безпритульна чи дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Якщо лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус. Але після цього все одно неодмінно зверніться по медичну допомогу.
Симптоми сказу
Ранні симптоми сказу можуть проявлятися у вигляді лихоманки з болем і незвичного або незрозумілого поколювання чи печіння (парестезії) у місці рани. На пізніших стадіях вірус поширюється на центральну нервову систему, спричиняючи смертельне запалення головного та спинного мозку.
Інкубаційний період захворювання може варіюватися від 1 тижня до 1 року, але зазвичай становить 2-3 місяці. Все залежить від таких факторів: місця, кількості й глибини укусів; кількості й активності вірусу, що потрапив у рану; віку постраждалого. Найнебезпечнішими є укуси в районі голови та шиї, в такому разі симптоми можуть розвнутися дуже швидко і часу для специфічної профілактики дуже мало, необхідно одразу звернутися до лікаря.
На початку інфікування у людини підвищується температура, вона відчуває біль, поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження.
Розрізняють активний та паралітичний сказ. Під час активного сказу спостерігаються гіперактивність, гідрофобія (боязнь води), часом - аерофобія (боязнь протягів чи свіжого повітря). Через кілька днів настає смерть через кардіореспіраторну зупинку. Паралітичний сказ (на нього припадає близько 30% від усіх випадків захворювання) триває довше за активний, у нього легший перебіг. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Людина впадає у кому, після чого настає смерть.
У тварин симптоми сказу проявляються залежно від стадії захворювання. На початковій (до 5 днів) наявні сліди від укусів, тварини гризуть місце укусу; вони лагідні та насторожені водночас; погано їдять або починають їсти неїстівне; у них спостерігається слинотеча й блювота. Перебуваючи у збудженій стадії (2-3 дні), тварини агресивні, збуджені, нападають, тікають, їдять неїстівне, у них починаються конвульсії, блювота, розвивається параліч й косоокість. Під час паралітичної стадії (2-4 дні) у тварини стається виснаження, настає повний параліч та смерть.
Лікування сказу
У разі інфікування людини сказом показані негайна госпіталізація та введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні. У разі появи симптомів специфічного лікування не існує, захворювання практично завжди закінчується летально.
Для профілактики сказу необхідно регулярно вакцинувати тварин, уникати контактів з потенційно небезпечними тваринами, дотримуватись правил утримання тварин.
Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом. Йдеться про фахівців ветеринарної медицини, працівників ветеринарних лабораторій, клінік, мисливців та ін.
Як повідомив раніше в.о заступника генерального директора Вінницького обласного Центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України Олександр Загоруйко, на території області уперше за 15 років зафіксували випадок смерті людини від сказу, її покусала домашня кішка.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
